Умовне засудження

Умовне засудження — призначення судом покарання, у випадку, коли воно у вигляді позбавлення волі (при врахуванні судом усіх обставин справи) є недоцільним, як умовного. У цьому разі суд постановляє не виконувати вирок, якщо протягом визначеного випробувального строку засуджений не скоїть нового злочину і зразковою поведінкою та чесною працею виправдає виявлену йому довіру (ст. 75–79 KK). Умовне засудження - незастосування судом до винного покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт за умови, що він протягом певного (визначеного судом) строку не вчинить нового злочину. За КК 2001 р. умовному засудженню відповідає "звільнення від відбування покарання з випробуванням".